MVRDV: Павільйон Нідерландів на EXPO 2000 в Ганновері.

Павільйон як метафора світогляду нації.

 Знаком професійного визнання для молодого голандського бюро MVRDV, безумовно, стало замовлення на проектування національного павільйону Нідерландів для  ЕКСПО-2000 в Ганновері. «Голандія створює простір» - саме так охрестив цей проект один із замовників.

Нідерланди – щільнонаселена держава, де поєднані високі соціальні стандарти і демократичні традиції. Вона може бути прикладом країни, яка пристосовувала середовище до своїх потреб. Навіть життєвий простір цій нації доводилось відвойовувати у моря, відстоювати і окультурювати відвойоване, перетворюючи його в обжиті природні та архітектурні ландшафти. Саме їх і продемонстрував голандський павільйон, представляючи їх глядачам ландшафт за ландшафтом, напластовані один над одним. 

За схемою музею Гугенхайма, спроектованого Райтом, відвідувачів доставляли ліфтами наверх і, спускаючись вниз, вони оглядали всі рівні. На останньому рівні, на висоті 40 метрів, над штучним озером з острівцем обертались вітряки, що виробляли енергію, - типово голандський пейзаж. Вниз стікала водна завіса, зрошуючи рівень лісів. Потужні стволи багаторічних дерев ставали частиною опорної конструкції. Спускаючись ще нижче, глядач потрапляв в море помаранчевих квітів, в самому низу на нього чекав рівень пустельних лабіринтів дюнних ландшафтів.      

ескіз міст розташованих одне над одним, датований початком ХХ століття, опублікований в книжці Рема Кулхаса "Delirious New York"

ескіз голандського павільйону,  MVRDV

Пейзажі, які споконвіків знаходились поруч в горизонтальному просторі, тепер напластовувались по вертикалі. Опускаючись зверху вниз, глядач охоплював оком всю країну, проходячи через екосистему з води, лісів, садів і прибережних дюн. 

Відвойовування простору у моря не може продовжуватись вічно. Єдиний вихід – розширення вверх, багаторівненві просторові урбаністичні і природні структури. Метафоричну, образну і навіть фізичну модель цього всього запропонувала команда MVRDV.

Автори ставили перед собою завдання показати свою країну всьому світові, а окрім того, через труднощі, які постали перед Нідерландами, привернути увагу до проблем, які мають глобальний характер. Голандська архітектура давно прийшла до висновку, що справа не в зведенні споруд самих по собі, а в ландшафтних та містобудівельних системах, в прийомах забудови, що сприяють економії території та простору, підтримці вцілілих ландшафтів та в створенні нових, поєднанню рукотворного і природнього, техніки і природи.

Чи може збільшення щільності населення водночас означати і покращення якості життя? Яку роль у цьому зростанні щільності буде відігравати природа, у найширшому сенсі цього поняття?  Поняття «нової природи» може вважатися вкладом Нідерландів в світовий екологічний дискурс та бути водночас критичним по відношенню до технології та суспільства споживання.

Голандський павільйон власне демонструє мікс технології та природи, наголошуючи на штучності і рукотворності природи і на тому, що вони можуть чудово одне одного підсилювати. Розташовуючи різні програми на різних рівнях, павільйон створює більше вільного простору на рівні землі для візуального сприйняття, доступу, для несподіваного, для природи. Споруда стає багаторівневим парком і отримує характер явища, театралізовної події, учасником якої стає кожен відвідувач павільйону.

Легкість та іронія з якою MVRDV розташовують один ландшафт над іншим, тим самим перевертаючи з ніг на голову звиклий для нас світ, викликає супротив у нашій свідомості.

Однак виникає загроза неправильного трактування павільйону. Штучність природи не треба сприймати як загрозу, а скоріше як задану умову. Ландшафти павільйону не просто були роміщені один над одним – вони утворювали цілу екосистему, тісно взаємодіючи один з одним. Адже вода з озера верхнього рівня стікає вниз суцільною завісою, захищаючи рівень лісів та живить коріння дерев, потім знову закачується вверх за допомогою енергії, яку продукують вітряки.

Експеримент з економії простору пред’явлений не лише концептуально а і фізично – з девяти тисяч квадратних метрів ділянки було використано трохи більше однієї тисячі. До того павільйон не лише заощаджує простір, а і енергію, воду та інфраструктуру. Він стає міні-екосистемою, так званим набором для виживання.

Цей амбітний проект став втіленням основних принципів голандської архітектури – щільності, штучності, оптимізації, органічністі та концептуальності. 

P.S.

Від утопії до дистопії.

Проведення ЕКСПО 2000 не викликало резонансу в суспільстві і не мало очікуваного позитивного впливу на Ганновер, де проводилась виставка. Більше того, спостерігались тенденції до масового відтоку населення з цього району.  Всі павільйони виставки були або розібрні, або зруйновані… окрім голандського! З нього зняли ліфти, вітряки, обладнання, вивезли рослини, спустили воду і огородили парканом. Таким чином утопія стала дистопією… однак, не такою вже і поганою! Структура стала домом для тисячі птахів, а любителі екстремальних вечірок на відкритому повітрі облюбували собі «рівень лісів». В кінці-кінців у 2005 році павільйон продали через інтернетмагазин E-Bay невідомому власнику ;)


матеріал підготував Роман Попадюк.