Крістіан де Портзампарк. “Відкритий квартал”. Урбанізм можливостей.

Крістіан Портзампарк –  видатний архітектор сучасності, лауреат премії Прітзкера 1994 року. У Франції він вважається архітектором руйнівником традицій, який став класиком.

Протягом століть, відтоді, як зявились перші сердньовічні міста, вулиці були структурними елементами, на яких базувалось місто. Вони дозволяли орієнтуватись в ньому і відділяли приватне від громадського.

Сучасна  архітектура, що отримла поширення після Другої Світової війни, стала розділяти міста на функціональні зони. Багатоповерхові будинки зведені вздовж доріг стали автономними. Ідея розташування таких будинків в зелених парках на великій відстані від магістралей була непоганою, однак, біля житлових будинків почали виникаи спортзали, молли і.т.д. - парк поступово перетворився в комерційну зону чи автостоянку, а невдовзі з’явився той хаотичний субурбаністичний пейзаж, знайомий всім. 

Традиційне містобудування володіло неймовірною гнучкістю та можливістю пристосовуватися до змін. Роль містобудівельника сучасності заключається у відтворенні міської тканини, у поєднанні структури традиційного міста, що вже довела свою життєздатність, з якостями  сучасної архітектури(освітленість, якість будівництва ітд.)

Шлях до створення такого простору, на думку архітектора, ззаключається у фрагментації містобудівельного тіла, в чередуванні архітектурної плоті і пустот, у встановленні не жорстких, а приблизних обмежень. З одного боку йде мова про руйнування цільної форми, яка за словами Теодора Арно тісно повязана з владою. З іншого – про створення моделі такого міського ландшафту, де можливе пізнання нового, пригода, гра.

В 1994 році, коли він приступив до проектування кварталу Rive Gauche в Парижі, то звернувся до концепту «відкритого кварталу». Він поєднав два протилежні принципи: свободу форм окремих тіл і точність форм пустот громадських просторів.  В ході розробки виникла раціональна методика, погляд на квартал, як на взаємодію споруд. Форма міста – це не споруди і не вулиці, а поєднання і того і другого.

 Він перевинаходить вулицю, відштовхуючись від протиріччя між вулицею і модерністською автономною спорудою.  Тому робота над формою кварталу фокусується на способах з’єднання та розділення споруд. Проектучи «відкриті квартали», Портзампарк прагне створити сучасні громадські простори і знайти адекватне вирішення проблеми накопичення споруд в сучасному місті: формування вулиці тут починається з автономного обєкту. Він відкидає периметральну забудову. «Відкритий квартал» ріжеться, ділиться на заповнення та пустоти згідно заданого ритму. Це робота на перетині урбанізму та архітектури, яка покликана стимулювати творчість інших архітекторів. Місто отримує пористість, зберігаючи високу щільність.

 

Характеристики «відкритого кварталу».

1. «Відкритий квартал», перш за все, характеризується автономністю будинків, вони стоять окремо один від одного.

Ця незалежність будинків перш за все дає можливість забезпечити житло всередині і по периметру ділянки хорошими видами з вікон, інсоляцією, світлом та свіжим повітрям. Прощавайте двори-колодязі та вулиці-коридори! Тепер кожна квартира має тристоронню орієнтацію і різноманітні ближні та дальні види.

Розриви забудови, що забезпечують візуальну відкритість, можуть сягати 30-40 відсотків периметру ділянки, тим не менше вулиця прочитується. Її простір кадрується стінами, що підтримують червоні лінії.

2. Незалежність споруд відкриває необмежені можливості у різномаїтті форм та функцій. Будинки відрізняються формою. Матеріалами, фасадними вирішеннями. Тепер архітектори слідують не двовимірному генплану, а, так званій, тривимірній парцеляції, обємній моделі забудови.

3. В дусі цієї логіки висота будинків також змінна, вона не підпорядковується загальній «голубій лінії». Перемінна висота додає вулиці вертикальної динаміки. Оскільки вулиця освітлюється краще, її можна звузити, зробивши її простір більш камерним.

4. Класичне місто розвивало ідею гармонії на основі повторення, нюансу, однорідності і варіацій на одну і туж тему. Наша епоха прививає нам смак до неоднорідного , до контрастів. Але контрасти виникають лише при взаємодії., що в даному випадку забезпечується лінією вулиці. Вулична сітка дає можливість зібрати воєдино забудову при всій її різноманітності.

Випадкове.

Відкритість кварталу має дуальну природу. З одного боку вона повязана з побудовою форми,  з роботою над простором між будинками. Іде мова про можливість жити в щільно забудованому місті. З іншого боку – вона має естетичні властивості, що передбачає відкритість до різноманітного , випадкового і непердбаченого. Обидві якості забезпечують типологічну гнучкість «відкритого кварталу». Його здатність поєднувати функції, уникати монофункціональності, характерну для нових кварталів. Ідея полягає в тому, щоб надати архітекторам істинну свободу. Це ризик для урбаніста, однак естетичний потенціал «відкритого кварталу» дозволяє ризикувати. Мова іде не про урбанізм обмежень, а про урбанізм можливостей. Портзампарк іде на ризик, сприймаючи надзвичайну різноманітність як достоїнство. Задача урбанізму майбутнього в тому, щоб створювати різноманітне середовище, яке б поглинало посереднє і навіть потворне. Він називає це ефектом натюрморту, предмети на якому, по-суті, банальні речі. Єдине що є важливим – це взаємозвязок між ними, простір, світло, контрасти, поєднання кольорів. Задача «відкритого кварталу» – узгоджувати протиріччя, окремі обєкти, упордковувати реальність, що постійно змінюється, створити єдність, зберігаючи неоднорідність.


матеріал підготував Роман Попадюк.