АДАПТАЦІЯ ТА ІМПРОВІЗАЦІЯ

Діяльність групи BIG з Копенгагена можна коротко охарактеризувати трьома тезами:

1)Дерево еволюції Дарвіна можна практично прийняти за схему роботи групи BIG…

2) Адаптація та імпровізація вже існуючих ідей до нових умов та випадків (адже хороші 

ідеї повинні знаходити місце в реальному житті). Архітектор не може сам собі задавати графік роботи, не може сказати: «зараз я займусь проектом міста сталого розвитку чи якимось іншим проектом», (вчорашні теоретичні роботи та нереалізовані проекти, можна втілити у завтрашніх роботах, адаптувавши їх до нових умов та трохи зімпровізувавши :) ) Як приклад, проект Гора Копенгагена, пройшовши через адаптацію та імпровізацію перетворилась на Сім вершин Азербайджана.

3) «Архітектурна алхімія» (Квартири + житло = якщо не золото, то принаймні щось цінне, «здорожчуюче» простір)

BIG хоче піддати критиці поширену думку про те, що архітектурний авангард майже завжди налаштований негативно, в противагу чомусь чи комусь. Стереотипом радикального архітектора є озлоблена молода особа, яка бунтує проти устрою суспільства. Або ж ніким не зрозуміла геніальна особа, у відчаї від того, що світ не хоче наслідувати її ідеям.

Нас цікавить швидше еволюція, а не революція. Ідея поступової зміни шляхом адаптації та імпровізації співзвучна змінам у світі. Б`ярке Інгельс вважає, що через Дарвіна найкраще можна зрозуміти процес їх дизайну. Його знамените дерево еволюції, можна, практично прийняти за схему роботи BIG.

Як нам видно, проект розвивається шляхом переходу дискусій про дизайн від покоління до покоління. На кожній такій дискусії висувається надлишкова кількість ідей. І тільки кращі з них виживають. Через процес архітектурного природного відбору з’являється дійсно гарна або дуже функціональна модель. Ми їх спарюємо і їх «дитина» - мутант. І так через покоління до покоління (етап до етапу) дискусій по дизайну зявляється фінальний проект.

Процес можна коректно проілюструвати на проекті бібліотеки і готелю в Копенгагені. Процес проектування був і направду «жорстокий», практично як боротьба за виживання :). Але крок за кроком головна ідея еволюціювала. Ідея раціональної башти, що розчиняється в міському середовищі виникла в результаты роботи. Громадські території збільшились і була створена «скандинавська версія іспанських сходів в Римі» - так її назвали BIG, але публіка знаходить цікаві простори і ззовні, і всередині бібліотеки.

Дарвін допомагає пояснити схему не тільки одиничної ідеї, але і, як тут показано, коли підвид виділяється у власну лінію. Так, часто під час дискусій про дизайн, з’являється чудова ідея, але виявляється, що в даному контексті вона не спрацює. Однак для іншого клієнта, в іншому культурному оточенні це буде найкращим вирішенням іншої задачі.

В результаті BIG взяли за правило нічого не викидати. Ми підтримуємо офіс, як свого роду «архів архітектурного різноманіття». Ніколи не відомо, коли і що знадобиться… у відповідності до капризу конкретного випадку.

Інший сюжет почався минулого року, коли BIG поїхали в Шанхай для участі в конкурсі на датський павільйон на всесвітній виставці Експо2010.

Вони зустріли цього хлопця – Хайбао (це емблема Експо2010). Цей символ видався архітекторам до болі знайомим. Він виглядав так само як будівля, яку вони проектували для готелю на півночі Швеції. Коли ми подали проект на швецький конкурс, ми вважали його дуже захоплюючим. Але він був не характерним для півночі Швеції. Швецьке журі так і порахувало, і ми програли той конкурс.

І ось BIG зустрічається з одним китайським бізнесменом. Побачивши їх проект, він сказав, що форма будинку така як китайський ієрогліф НАРОД! Дійсно так пишеться по-китайськи слово народ (вони навіть перевірили). В цей же період архітектори отримали запрошення виставитись на шанхайському тижні творчої індустрії. Вони подумали , що не можна пропускати таку можливість. Будівлю ми збільшили втричі (адаптація та імпровізація), щоб відповідати китайським масштабам і відправились до Китаю. «Будівля народу» - так BIG назвали це. Проект попав на сторінки газети Вен Вей По, що мало результатом візит мера Шанхаю (Чень Ляньюй). З’явився саме той шанс, коли можна презентувати проект. Мер сказав, що Шанхай місто з найбільшою кількістю хмарочосів, але це сприймається як розрив зв’язку з коренями, а в Будівлі Народу він побачив ту саму архітектуру, яка може стати мостом між древньою китайською мудрістю і прогресивним майбутнім Китаю. Звичайно, що всі архітектори BIG з ним погодились))) На жаль. п. Чень зараз в тюрмі з причини хабарництва.

Як сказав Б`ярке Інгельс, вигляд Хайбао був їм дуже знайомим, тому що він якраз і є китайський ієрогліф Народ. Цю емблему вибрали тому що, тема Експо2010 – це «Краще місто – краще життя».


Заключна історія, яку я хочу розказати, почалась у власній квартирі Інгельса. Ось там його квартира, а ось вид з його квартири (такий собі пейзаж із трикутних балконів), які один з його клієнтів назвав «балконами Леонардо Ді Капріо».

Вони створюють щось подібне до вертикального заднього двору. На такому балконі, в хороший літній день, можна познайомитись зі всіма сусідами, проживаючими в радіусі 10 метрів по вертикалі. Сам будинок – це викривлений квадратний блок, зігнутий так, щоб забезпечити зі всіх квартир відкритий вид, а не вигляд на свого сусіда.

 Це був вигляд із його квартири до недавнього часу, до того, як один їх клієнт не купив сусідню ділянку і сказав, що має намір побудувати багатоквартирний будинок, а поруч – будівлю паркінгу. В них зразу з’явилась думка, що замість традиційного нагромадження квартир, кожна з яких мала б  нудний вигляд на коробку для автомобілів. Чого б не перетворити всі квартири в пентхауси і розмістити їх на помости для автомобілів: місцевість в Копенгагені рівнинна, а тому якщо вам потрібен південний схил з гарним видом, прийдеться створити його власноруч. Вони дещо зрізали об’єм, щоб не закривати виду з квартири Інгельса ;-)

По суті, квартира займає глибинний простір, під квартирами, а зверху «на сонці», розміщений єдиний шар квартир. Таке житло поєднує в собі всі принади приміського житла, а саме, будинок з садом із урбаністичним пейзажем в щільно заселеному місті. Це їх перший макет, а ось аерофото, зроблене минулого літа. Квартири фактично накривають паркінг. Попасти до житла можна через діагонально нахилену рухому стрічку (своєрідний ескалатор).

А ось фасад автостоянки, у BIG була ідея зробити паркінг з природньою вентиляцією, тому прийшлось його продірявити, як виявилось, змінюючи розміри отворів, весь фасад можна перетворити в гігантське вентильоване графічне зображення. Оскільки вони завжди називали цей проект «Гора», то замовили японському фотографу, який спеціалізується на Гімалаях, відтворити фото Евереста на фасаді, і ось, завдяки цьому зображення стало мистецьким витвором на площі 3000 м.кв.

Коли заходиш на автостоянку, всі її коридори нагадують пригоду з якимось атракціоном: через автомобілі і яскраві кольори – в середину, у сонячний простір квартир, своєрідної міської оази. Дерев’яне покриття терас переходить на вертикальні поверхні, перетворюючись фасадом, якщо ж пройти далі, то така тераса перетворюється у своєрідний зелений сад, а вся вода від дощів осідає на «Горі», акумулюється. Автоматична система іррегації, забезпечить через пару років трансформацію цього ландшафту в суцільну зелену гору. Що особливо є значним у цьому проекті – то це те, що це є перший реалізований приклад одного з принципів  проектного методу BIG, який вони називають «архітектурною алхімією».

Ідея в тому, щоб створити із звичайних елементів, якщо принаймні не золото, то щось додатково цінне, змішуючи такі звичні елементи, як квартири та паркінг. Це дає в даному випадку той вибір, якого як правило не мають мешканці міста: Життя в садочку, чи життя в місті. I BIG довели цим проектом: мати перше й друге водночас можливо!.

Матеріал підготував Володимир Дідюк